Поки на батьківщині за 3000 кілометрів панує стрілянина, кров і невизначеність, дві українки гуляють залитим сонцем Парижем. Контраст не може бути більшим.
Жінки перебувають у Франції, щоб привернути увагу до війни. Точніше: увагу до своїх партнерів, солдатів, які потрапили в блокаду заводу «Азовсталь».
«Востаннє я бачила свого чоловіка Арсенія 22 лютого. І ні разу відтоді», – розповідає Юлія Федосюк (29), яка є помічником парламентарія в повсякденному житті. Колишня студентка Дар’я Цикунова (22) зізнається, що також минуло три місяці від часу, коли вона востаннє обіймала свого хлопця. Востаннє ми з Іллею були разом 19 лютого, , — розповідає вона. Її хлопець — тепер відомий і бородатий речник «Азовсталі» Ілля Самойленко.
Обидві жінки регулярно спілкуються зі своїми партнерами по телефону, якщо бомбардування це дозволяє. «Перший місяць з моїм чоловіком взагалі не було контакту, — розповідає Федосюк. — Після цього надійшов супутник від Ілона Маска, і, на щастя, ми змогли телефонувати знову. Тепер ми робимо це раз на день або що два дні. Звичайно, ми говоримо про те, що там відбувається, як може бути інакше? Ми говоримо про бомбардування заводу, де він знаходиться. І про його поранених і страждаючих товаришів».
Дар’я Цикунова робить все по-іншому. «Коли я дзвоню своєму хлопцеві, ми поводимося, як раніше. Я просто питаю його, як він. А він каже: я ще живий. Коли є нагода ще трохи поговорити, ми також говоримо про наші плани на майбутнє “. Вона каже це без гримас і сумнівів: плани на майбутнє. Вони є. І вона ними живе.
Шрапнель у його нозі
Завод «Азовсталь», де переховувались сотні-тисячі мирних жителів і солдатів України, наприкінці березня розбомбили росіяни. Потім послідувала тривала облога. Довгий час ніхто не міг рухатися в одному напрямку.
«Мій чоловік отримав травму два місяці тому, – розповідає Федосюк. «З тих пір у нього шрапнель у нозі. Але там дуже мало ліків чи медичної допомоги. Він на антибіотиках, ось і все. Цей шрапнель досі в його нозі».
Цикунова: «На щастя, мій друг не постраждав. Але з початку вже схуд на 10 кілограмів. Їсть мало, води вже немає. Організм слабшає».
Дві жінки разом із трьома потерпілими подорожують Європою. Відвідують Польщу, Німеччину, Італію та Францію. «Родзинкою» став прийом у Папи. «Ми сказали йому про наших людей і вважаємо, що міжнародне співтовариство має діяти», – сказав Федосюк.
Цього тижня стало відомо про евакуацію великої групи українських військових. Інші залишилися позаду. Федосюк і Цикунова ще не отримали жодного повідомлення про своїх партнерів. Вони не знають, де вони зараз.
Їх мучить непевненість, і так уже давно, за словами Федосюка. «Боротьба, яку ведуть наші чоловіки, спонукає нас також діяти, також робити внесок. Ми, жінки, можемо привернути увагу до війни. Завдяки нашій боротьбі ми можемо її продовжувати».
Цикунова поїхала до родичів за кордон і намагається звідти мобілізувати підтримку.
«У наших головах фактично війна з 2014 року», – каже Федосюк, маючи на увазі в тому числі війну на Донбасі. «У лютому цього року ми з Арсенієм разом дивилися телевізійну промову Путіна і відразу зрозуміли: буде нова війна. Після цього Арсеній одразу виїхав до Маріуполя».
У Цикунової були інші плани. Вони з Іллею були знайомі дуже давно, але почали зустрічатися лише в лютому, перед війною.
«Нещодавно Ілля вирішив піти з армії. До Маріуполя він повернувся лише раз, щоб попрощатися з колегами. Потім почалася війна, і він там залишився».
