Світ шоковано відреагував на те, що росіяни залишили після себе в українському місті Буча.
Були знайдені тіла, які тижнями пролежали на вулиці просто неба, деякі із зв’язаними за спиною руками. Туди дісталися репортери, з якими з’являється все більше історій та зображень про безжальні дії російських солдатів на окупованих ними територіях.
Майора Марнікс Провуст, доктор наук Нідерландської академії оборони, не дивується діям Росії в Україні. «Це стандартна ситуація, коли ми говоримо про росіян і збройний опір, з яким вони зустрічаються. Вони відповідають силою, оскільки припускають, що це допоможе зламати опір населення”.
За словами Provoost, росіяни використовують два методи, щоб зламати опір своїй владі.
«Якщо у них немає військової переваги, вони мстяться» масовим насильством. В цьому заключається використання артилерійських систем, бомбардування, ракетних атак по цивільному населенню, якщо воно розглядається як військова ціль, як у Маріуполі».
Якщо росіяни мають військову перевагу і можуть здійснювати певний контроль, вони застосовують форму колективного покарання, каже Марнікс Провуст. «Тоді, як приклад, цивільне населення депортується та, як варіант, переселяється в інші місця Російської Федерації. З якою ціллю:
з одного боку, для підтримки лише збройного опору на окупованій ними території, з іншого – як попередження для решти населення”.
Ефективний підхід
Цю військову доктрину придумав не президент Путін, наголошує військовий аналітик. «Росія пережила 24 збройні повстання проти своєї влади в період з 1917 по 2017 роки. З них 21 повстання було успішним”.
Такий підхід є історично ефективним, але часто також призводить до військових злочинів. «Російське політичне та військове керівництво вкрай рідко, якщо й взагалі, визначає когось відповідальним за подібні дії», — підкреслює Провуст. «Крім того, у російських збройних силах слабке середнє керівництво молодших офіцерів та офіцерів, а це якраз керівництво, до повноважень якого входить стежити за правовими, етичними та моральними рамками на територіях де ведуться бойові дії».
“Негативний мир”
Від самого початку президентства Путіна стало зрозуміло, що російське керівництво разом із президентом дотримується цієї військової доктрини. Після кривавої Другої Чеченської війни, на початку століття Путін поставив у Чечні свою маріонетку, сумнозвісного полководця Кадирова.
Марнікс Провуст: «Насправді в цьому контексті ми говоримо більше про «негативний мир», в якому росіяни змогли придушити насильницький опір їхній владі. Тут постає питання, наскільки тривалий такий мир. Що станеться, якщо Путін чи Кадиров зникнуть? Бойові дії все ще можуть розпочатись”.
Майор бачить велику відмінність від західної військової доктрини останніх років. «Захід намагався переконати населення в легітимності влади, щоб люди за власним бажанням співпрацювали з урядом. Російський підхід же навпаки – діаметрально протилежний”.
Але, зокрема, в Афганістані ця російська військова доктрина також не працювала у 1980-х. Радянський Союз протягом десяти років воював проти афганських повстанців, яких підтримував Захід, і в підсумку програв . «У той час економіка Радянського Союзу була важкою, і вони мали справу з… втручанням Заходу», — каже майор Провуст. Він бачить схожість ситуації в Авганістані з війною, яка зараз відбувається в Україні.
Провуст: «Історично склалося так, що росіяни раніше двічі зустрічалися з українськими повстаннями проти своєї влади, які вони придушували, але на цій підставі не можна сказати, що в цій війні вони переможуть”. Захід постачає зброю українцям, а путінська Росія потерпає від економічних санкцій. “Це серйозно впливає на військову наполегливість росіян. Дана ситуація дуже подібна з Афганістаном у 80-х роках”.
